Коли лунають сирени й надія тане у диму та руїнах, з’являються вони – герої без зброї. Сьогодні, 17 вересня 2025 року, в Україні відзначають День рятувальника – професійне свято тих, хто щодня протистоїть стихіям і війні.
Про це повідомляє ТРИБУН.
Особливе значення свято має нині, коли українські рятувальники працюють в умовах повномасштабної війни. Вони ліквідовують пожежі після ворожих обстрілів, розбирають завали, евакуйовують людей, розміновують території, забезпечують гуманітарну допомогу. Щодня вони ризикують власним життям, аби зберегти життя інших.
За роки війни тисячі рятувальників отримали державні нагороди за відвагу та героїзм, багато хто віддав своє життя, виконуючи обов’язок.
У цей день українці висловлюють щиру вдячність усім, хто обрав нелегку професію рятувальника. Це справжні герої сучасності, для яких головними цінностями залишаються людське життя та мужність.
Сьогодні хочемо нагадати історії героїв без зброї з Луганщини.
Не маю права здати назад". Сапер із Сіверськодонецька після поранення повернувся до розмінування
Піротехнік із Сіверськодонецька Олександр Мєтьолкін отримав важкі травми під час розмінування на Харківщині. Після лікування та реабілітації чоловік повернувся до роботи.
"Що було, те залишилося в минулому, воно в скарбничці досвіду. Те, що буде, – воно в майбутньому, і треба до нього дожити. Тож сила – в сьогоднішньому моменті, – такого глибокого висновку дійшов 24-річний старший лейтенант служби цивільного захисту Олександр Мєтьолкін. –Треба сповна жити кожного дня. Я так і роблю. Займаюся тим, що добре знаю і вмію, й іншої долі не хочу".
Рятувальник з Рубіжного пережив власну трагедію та продовжує допомагати людям
Олексій Ковтун – мешканець Рубіжного, начальник Управління реагування на надзвичайні ситуації Головного управління ДСНС України в Луганській області. На цій посаді він працював до повномасштабного вторгнення у Сіверськодонецьку та продовжує працювати зараз у Харкові.
Пану Олексію довелося під час війни пережити власну трагедію. Під час чергового обстрілу Рубіжного 23 березня 2022 року його батьки ховалися у підвалі власного будинку. Серце матусі не витримало – ні в чому не винна жінка померла. Батько Олексія Ковтуна поховав матір на подвір’ї, а син навіть не мав можливості попрощатися з найріднішою людиною.
Попри власний біль, чоловік продовжив зі своїми побратимами нести службу, намагаючись врятувати якомога більше людей від російської навали.
Мрія у рятувальників одна – Перемога! І зустрітися із усіма близькими, друзями та колегами, але на рідній землі. Нехай весь світ знає, що Луганщина – це Україна!
"Місто нове, справа та сама - рятувати життя", – пожежний-рятувальник Кирило Поляков
Службу в ДСНС Кирило Поляков розпочав з 2019 року у м. Рубіжне. Наразі він пожежний-рятувальник 10 ДПРЧ м. Звягель на Житомирщині.
Першим серйозним викликом для нього стала пожежа на автозаправці в місті Кремінна Луганської області, де влітку 2019-го загорілися ємності з пальним. А у 2021 році залучався на гасіння двох масштабних лісових пожеж, на ліквідації яких працювали рятувальники з декількох областей та авіація ДСНС України.
Але справжнє випробування розпочалося з повномасштабного вторгнення. Евакуація мирного населення, розбір завалів, пожежі після обстрілів — робота стала ще небезпечнішою й відповідальнішою.
Сьогодні, попри все пережите, він мріє про мир, власний дім і спокійне дитинство для свого вже чотирирічного сина.
Героєм вважаю кожного — і військового, і рятувальника, і медика, і енергетика. Кожен робить свою справу для нашої перемоги!", — підсумовує Кирило Поляков.